«Я привела вашого сина», — пирхнула дурненька жінка, за спиною якої ховався вухатий дивак. «Той, що зовсім недавно подряпав мою машину іржавим цвяхом."
— «Справді?» — зло оскалився я, повільно обходячи нахабну даму. — «Тоді ти, значить, щаслива мати. Мітиш мені в дружини? Чи грошей хочеш? А може, одразу прописати вас у квартиру? У мене немає дітей. Зрозумій. І тебе я бачу вперше в житті. Ти в курсі, як народжуються діти? Для цього ми мали… Що може зв’язувати успішного фотографа, улюбленця жінок, баловня долі, безпринципного закоренілого неодруженого — і бідну невдаху, яка навіть не може влаштуватися на роботу своєї мрії? Та нічого, загалом-то. Хіба що маленький хлопчик: не за роками дорослий, страшенно бешкетний і цілком некерований».