Похмурий перестук кроків розносився порожніми коридорами, ні на хвилину не дозволяючи забути про те, що він тут зовсім один і допомоги чекати нізвідки, і сподіватися нема на що, окрім як на самого себе.
Хай він і герой-винищувач, на рахунку якого кілька десятків збитих кораблів противника, але в штабній документації він лише ТХ-7308, що виконує розвідувально-диверсійну місію за наказом Штабу. А втрати на війні, як відомо, неминучі. І навряд чи хтось згадає, що за цим буквено-цифровим кодом ховався якийсь Андрій Карельєв, жива людина, обпалена жаркими променями безжальної долі. Хоча чому ховався? Він ховається й зараз, він живий! А говорити про себе в минулому часі — боягузтво, і гріш ціна йому як людині, солдатові й громадянинові.