Древній Завіт. Дракон не людина

Сидить красуня-діва у високій вежі, ллє гіркі сльози й охороняє її дракон… Ага. Тільки не у вежі, а в печері. Та красуня-діва сама змусить будь-кого ридати. А дракон… ну, тобто я, не такий вже тиран і деспот. Усе почалося як… жив собі в своїй печері, нікого не чіпав. А тут лист від предка: «заміни синочку старого на роботі». Чому б і ні, подумав я. І взявся…
Що й казати — моя витончена психіка ніколи не зазнавала такого звірячого знущання. Ніколи не втомлюватимусь повторювати: ненавиджу принцес! Ненавиджу!