Дракон

П’єси Євгена Львовича Шварца однаково люблять і діти, і дорослі — за книгами, виставами та екранізаціями: «Попелюшка», «Снігова королева», «Тінь», «Звичайне диво». Це не стільки казки, скільки філософські притчі про кохання й ненависть, добро і зло, де незвичайне, казкове поєднується з реальним, впізнаваним.

П’єса «Дракон» за радянських часів мала славу дисидентської. Щоб убити дракона, перш за все треба перемогти дракона в самому собі. Небезпечний для сталінського режиму сенс казки переважив на поверхні пов’язані асоціації з фашизмом, і п’єсу заборонили на довгі роки.

Сьогодні п’єсу Шварца можна сприймати і як гостру політичну сатиру, і як романтичну любовну драму. А можна просто насолоджуватися кожним словом блискучого тексту, відкриваючи в казці першоджерело багатьох давно знайомих крилатих висловів.