Дорога на Уіґан-Пірс

«Коли я сідаю писати книгу, — визнавав Оруелл, — я не кажу собі: „Хочу створити твір мистецтва“. Я пишу її — тому, що є якась брехня, яку я маю викрити, якийсь факт, на який треба звернути увагу…» Саме так були написані чотири автобіографічні повісті Оруелла, що склали цю книгу. «Добре, добре ми бавилися» — про дитинство та навчання в школі Святого Кипріана; Оруелл казав, що він «переніс у фантастичний „Лондон 1984“ звуки, запахи й кольори свого шкільного дитинства», а «страждання учнів в англійських школах — це аналогія безпорадності людини перед тоталітарною владою». «Фунти лиха в Парижі й Лондоні» — про виворіт життя на задвірках блискучого Парижа, де він працював мийником посуду в готелі, і про світ лондонських бродяг і жебраків, серед яких Оруелл прожив три роки, ночуючи під мостами й у притулках для бездомних… «Дорога на Уиган-Пірс» — про північ Англії, одночасно поетичний та індустріальний край, і про тягарі життя шахтарів, робітничого класу, «принижених і ображених», — до страждань яких соціаліст-письменник не міг залишитися байдужим. Нарешті, «Пам’яті Каталонії» — мабуть, один із найпекучіших і найчесніших його текстів — про громадянську війну в Іспанії, куди Оруелл поїхав воювати ополченцем.