По суті, все, що створював Михайло Анчаров — письменник, поет і автор-виконавець, — так чи інакше присвячено самому феномену творчості: творчості як явищу й як мистецтву. За Анчаровим, у кожній людині, незалежно від освіти та занять — будь то конструктор атомоходів чи продавець віників на ринку, грамотний чи зовсім неграмотний, — приховане творче зерно. Питання лише в тому, чи дозволить людина йому прорости, і чи зуміє зберегти тендітний пагінець, поки той не перетвориться на дерево й не принесе плоди.
Невгамовні герої Анчарова — інженер-романтик Сапожников, винахідник вічного двигуна й не лише; Віктор Громобоєв, який уміє повелівати погодою і називає себе Паном, богом природного натхнення та провідником піщою стежкою; Петро Перший Олексійович Зотов, що поєднав ключові категорії буття («Не зрозумівши, що є мистецтво, не зрозумієш, що є Добро, а що Зло»), — усі вони й багато інших персонажів романів, повістей та оповідань, уміщених у цьому томі, наочно доводять: творчість — це не просто робота руками з пензлем, олівцем, різцем або пальцями, що біжать по клавішах друкарської машинки чи фортепіано. Передусім це загадкова праця душі та серця — як би химерно й несвоєчасно це не звучало сьогодні.
Частина текстів збірника вперше виходить у книжковому форматі.