Дора Франко народилася в Колумбії. Була знаменитою фотомоделлю. Я зустрів її в 1968 році, коли під час моєї піврічної подорожі Латинською Америкою прилетів до Чилі. Дора супроводжувала мене в поетичному турне по Колумбії. Коли я опинився в США, Сальвадор Далі, дізнавшись десь про наші близькі стосунки, запросив Дору на вечерю з нагоди мого візиту в готелі «Ріц», оплативши їй літак з Колумбії туди й назад.
Під час вечері стався конфлікт, описаний у поемі «Під шкірою статуї свободи», коли Далі підняв тост за Сталіна й Гітлера як за найбільших сюрреалістів. Я посварився з Дорою, яка на якийсь час стала помічницею Далі. Вона залишила свого шефа після того, як він приспав її улюбленого старого тигра, вийшла заміж, поїхала з чоловіком у США, але потім повернулася й одна виховувала сина. Ми з нею зустрілися й помирилися через кілька років у Панамі, але знову розійшлися — цього разу по-дружньому.
Дора стала професійним арт-фотографом і зараз живе почергово то в Майамі, то в Колумбії. Ми знову зустрілися після сорока з лишком років на поетичному фестивалі в Медельїні (Колумбія) у 2009 році, де я читав вірші, а вона показувала свої слайди. Вона така ж красива, чарівна й добра, ніби й не було тих сорока з лишком років. Рідкісний випадок, як із Софією Лорен.
Євген Євтушенко.