Я ніколи не вірила в випадковості й збіги, а вже тим більше в те, що загадане в далекому дитинстві бажання здійсниться в старості: хто б мені таке сказав, я б розсміялася йому в обличчя… Але бажання здійснилося завдяки збігу багатьох обставин — і ось моя душа вже в іншому тілі, в іншому світі, у гарячій сонячній Італії… щоправда, лише середньовічній. І ще в мене є чоловік — загадковий, вічно похмурий, палкий брюнет, і купа боргів — не моїх, а родини мого чоловіка. Але тепер же я теж частина його родини, правда? А значить, осторонь залишитися не вийде. Що ж, де наша не пропадала? Огромна подяка всім, хто запалює зірки й залишає коментарі)