Сатиричний епос про Дон-Жуана — чудовий підсумок різнобічної й багато в чому суперечливої діяльності Байрона — справедливо вважається найважливішим твором поета. У захопленій оцінці цього твору сходилися Гете й Шеллі, Пушкін і Вальтер Скотт, Гейне й Міцкевич. Саме в цій поемі, яка охоплює найширший спектр життєвих явищ, Байрон найповніше розкриває перед читачем і власний внутрішній світ. Тут він висловлює свої найзадушевніші переконання, свої погляди на покликання поета.