Незважаючи на те, що дія відбувається лише в заїзному дворі, роман не належить до розряду нудних. Невеликий ідальго з іспанської провінції дивиться на світ крізь призму лицарських романів. Буденна й непристойна реальність у його очах перетворюється на щось незвичайне й прекрасне, сірі будні наповнюються яскравими барвами. Він вигадує подвиги, які не потрібні нікому, окрім нього самого. Він протестує й вимагає справедливості там, де їй немає місця. У очах обивателів його геройство безглузде, його шляхетність наївна, а всі дії й промови — смішні.
Але Дон Кіхота це не зупиняє. Він живе своїм життям, у якому молода селянка — прекрасна Дульсінея, а таз для гоління — лицарський шолом. Інакше він жити не може, та й не хоче. Його мета — одягнути костюм героя й рятувати всіх тих, хто більш-менш підходить для цієї мети.
Гумор і драматизм, реальність і вигадка переплітаються на сторінках цієї книги, змушуючи читача обирати: з ким ти — з Дон Кіхотом Ламанчським чи з тими, хто сміється над впертим ідальго?