Домашній арешт або Новий тато по сусідству

— Мамочко, а це хто? — шепоче дочка й ховається за мої ноги. Я переводжу погляд із чоловіка в наручниках на чоловіка у формі. — Домашній арешт громадянина Аронова Івана Дмитровича відбуватиметься за місцем прописки, — повідомляє мене поліцейський. — Що? — розкриваю в шоці рота. — Але власниця квартири — жінка.
— Півини квартири, — сміється «громадянин Аронов» і нахабно заходить у передпокій, кидаючи на підлогу спортивну сумку. — А тут усе нічого. Я думав, буде гірше. Колишній чоловік і свекруха хочуть забрати в мене дочку. Щоб цього не сталося, мені доводиться купити половину квартири й влаштуватися працювати в аптеці. Але в новому житлі мене чекає сюрприз…