Будинок у Цибікнурі

5 год. 45 хв.

Мова російська

Читець Комісар

Опис

«Так, у селі Цибікнур був дитячий будинок. Його організували в перші ж місяці Великої Вітчизняної війни для дітей, евакуйованих із місць, де тоді бушувала війна.
З того часу минуло багато років. Тим хлопцям, яким було тоді лише по дванадцять-тринадцять, тепер уже за сорок. Кожен знайшов своє місце; у багатьох є діти приблизно такого ж віку, якими вони були в ту пору.
Буває, що інколи з далеких країв приходить лист. У листі фотографія: „А це мій син, йому дев’ять років, його звати Льонею“.
А то раптом несподіваний дзвінок у двері — відчиняєш і бачиш: стоїть наче зовсім незнайома для тебе людина. „Ви мене впізнаєте?“
Дивишся, дивишся, і раптом із глибини пам’яті виринає знайоме дитяче обличчя: „Невже ти, Аркаше?“ — »Так, так, це я“.
Такі зустрічі бувають радісними. Сядемо й почнемо згадувати роки, які ми провели в дитячому будинку. І весь час чути наші вигуки: «А ви пам’ятаєте?» або «А ти-то пам’ятаєш?»
Тяжким тоді було це час, тривожним, а для багатьох — дуже болісним.
Але ось минули роки. Понад двадцять років з того часу. Труднощі тих років кудись відсунулись і навіть забулися. А пам’ятається та справжня дружба й глибока довіра, які єднали нас, вихователів, із нашими хлопцями в одну велику, міцну сім’ю дитбудинку».