Дім, у якому... (повна версія)

33 год. 37 хв.

Мова російська

Автор Маріам Петросян

Читець Ігор Князєв

Опис

На околиці міста, серед стандартних новобудов, стоїть Сірий Дім, у якому живуть Сфінкс, Сліпий, Лорд, Табаки, Македонський, Чорний та багато інших. Невідомо, чи справді Лорд походить із шляхетного роду драконів, але Сліпий справді сліпий, а Сфінкс — мудрий. Табаки, звісно, не шакал, хоча й любить поживитися чужим добром. У кожного в Домі є своє прізвисько, і один день у ньому інколи вміщує стільки, скільки нам, у Зовнішності, не прожити й за ціле життя. Кожного Дом приймає або відкидає. Дім зберігає безліч таємниць, і банальні «скелети в шафі» — лише найзрозуміліший куточок того невидимого світу, куди немає входу із Зовнішності, де перестають діяти звичні закони простору-часу.

Дім — це щось значно більше, ніж інтернат для дітей, від яких відмовилися батьки. Дім — це їхній окремий всесвіт.

Від виконавця Ігоря Князева: Про книжку написано дуже багато. «Дім…» визнано офіційно (премія «Велика книга») і величезною читацькою аудиторією. Книга дивна, з незвичайною долею, в якій, можливо, і міститься ключ. Маріам багато років заходила в нього, як у сховище, таємний прихисток від тягот військового життя. Уважність художника й гострий розум зробили цей потаємний Дім дуже переконливим і насиченим барвами та деталями. Саме так цю книгу й читаєш — просто входячи в неї й озираючись. Читаючи вдруге, помічаєш те, що пропустив, краще розумієш знайоме, смакуєш, співпереживаєш. Слухаєш музику. Одним словом — живеш. Живеш словом. А що ще треба? Книга не вигадана — вона з’являється в автора, і це завжди чудо. Дякую, Маріам.

Спеціально для Логос ВОС ми зробили нову версію «Дому», на 3,5 години довшу. Це найповніший варіант тексту з усіх доступних у мережі.

Від коректора Світлани Бондаренко: Днями натрапила на рецензію Дм. Бикова. Ось 2 цитати з неї. На мій погляд, першою можна було б і обмежитися. Інше — «від лукавого»: не про те. Хоча читати було цікаво.

«Дім, у якому» — чудовий твір і, дуже можливо, двері в ту нову літературу, на яку всі чекали. Звідси й відчуття лякаючої незвичності, про яку говорили так багато, і різке відторгнення, і абсолютний захват, надлишок якого в деяких відгуках ображає смак мало не більше, ніж згадане відторгнення <…>

Найбільше цій книзі можуть зашкодити сопливі похвали, бо вона, звісно, не про хворих дітей і вже точно не про покинутих дітей: вона потрапляє прямо в найголовніше нервове місце сучасної літератури…»

«Жахливий сон, який побачила книжкова дівчинка, що прочитала багато фентезі й познайомилася з книгою Гальєго — ось жанр роману Петросян».

Ні, Дмитре Львовичу! Хоч Ви й метром, але дозвольте з Вами не погодитися.

Книжкова «дівчинка», яка читає вже понад пів століття (правда, трохи фентезі — не мій жанр!) і ознайомилася з книгою Гальєго майже 10 років тому, наважується Вам заперечити — це не сон.

Казка? Так. Притча? Так. Фентезі? Так. Драма? Так. Реалістичний роман? Так, так, так.

А загалом — дуже серйозна й водночас іронічна книга, з живим побутовим гумором,

написана простими, зрозумілими словами — зрозумілими будь-якому віку: від 12… і до нескінченності.

А жанр? … Хіба так вже потрібно його визначати?

Дякую Айварізу за технічну допомогу з обкладинкою.