Для сотень тисяч людей «Дім, у якому…» — це книжка-пароль, за якою впізнають «своїх». Ще до виходу паперової книги роман «Дім, у якому…» став сенсацією та переміг у голосуванні читачів премії «Большая книга».
Роман десять років не полишає списків бестселерів, є лауреатом літературних премій: «Русская премия», «Студенческий Букер», «Большая книга» (приз читацьких симпатій), «Портал», «Странник» та інших. Перекладений на десять мов.
«Я заздрю тим, хто саме зараз тримає „Дім“ уперше в руках. Заходьте, влаштовуйтеся. Не ходіть до фазанів і постарайтесь не загубитися в Лісі. Кава й інші напої знайдете на другому поверсі. Повірте, ви залишитеся тут надовго». (c) Галина Юзефович
На околиці міста, серед стандартних новобудов, стоїть Сірий Дім, у якому живуть Сфінкс, Сліпий, Лорд, Табаки, Македонський, Чорний та багато інших. Невідомо, чи справді Лорд походить із шляхетного роду драконів, але от Сліпий — справді незрячий, а Сфінкс — мудрий і загадковий. Табаки, звісно, не шакал, хоча й любить поживитися чужим добром.
Для кожного в Домі є своя кличка, і кожен проживав у ньому за один день стільки, скільки ми інколи не проживаємо назовні й за все життя. Кожного Дім приймав або відкидав. Дім зберігав купу таємниць, а банальні «скелети в шафі» — лише найзрозуміліший кут невидимого світу, куди немає входу з Зовні, де перестають діяти звичні закони простору-часу.
Дім — це щось значно більше, ніж просто інтернат для дітей, від яких відмовилися батьки. Дім — це їхній окремий всесвіт.