Чоловіка, загорнутого в біле шовкове покривало, було видно — він точно мертвий. Пакунок виглядав, наче кривавий кокон. Кого вбили? Нікіта вибіг у сад, сховався за кущами бузку, щоб дослідити до кінця страшне й водночас зачаровуюче дійство: Федір, його друг, витягує з дому труп невідомого. Нікіта простежив за ним аж до річки — до крутого берега, звідки Федір скинув свою моторошну ношу на пісок.
Федір — вбивця! У це не можна було повірити. Та все ж за лічені хвилини друг перетворився на перевертня, між ними виросла невидима стіна, що відділила їх обохні минуле від майбутнього…
Минуло п’ять років, і одного разу Нікіті довелося згадати всі подробиці того холодного ранку…