Я хотіла завоювати прихильність принца… а в підсумку завоювала серце короля. Бажання зайняти трон привело мене до того, що я воскресила давнього крилатого монстра — того, якого вважала другом, доки він не одурив мене й не позбавив свободи. Лоркан заявляє, ніби піклується про мою безпеку. Очевидно, після п’яти століть сну Король Воронів перестав відрізняти реальність від марень, і тепер я в полоні. Може, наші свідомості й пов’язані тими злощасними узами, але я як і раніше господиня власної долі й намірена триматися подалі від Небесного Королівства та пророцтва… подалі від нього. Та доволі швидко я розумію: від цього власника втекти неможливо. Якщо чесно, я вже не певна, чи хочеться мені цього.