«Нам, людям, потрібно не просто прожити своє життя від народження до смерті — нам ще треба осмислити його, усвідомити, що пройдений нами шлях був не випадковим і не марним», — пише в щоденнику герой роману «Доктор». Осмислення життя героїв — дуже важлива риса прози Андрія Убогого, лікаря, прозаїка й драматурга, лауреата та номінанта багатьох літературних премій. Його книги безумовно продовжують традиції російської літератури — увагу до людини, щирий інтерес до її душі й витоків характеру, прагнення показати її буття в усій різноманітності. Чим міряється успіх? Кар’єрою, визнанням колег, гарною родиною — усе це є підтвердженням того, що життя прожите не марно, що людина склалася. У доктора Дніпрова, талановитого хірурга, було й те, і те, і багато іншого, що належить уже здійсненій та шанованій людині. Його поїзд ішов рейками, покладеними заздалегідь, не звертаючи. Але сталося непоправне — і поїзд пішов далі вже без пасажира. Дніпрова з нього виштовхнули. Тепер він мандрівник, бомж. Але виявилося, що життя без регалій і визнання в суспільстві не закінчилось. Воно стало іншим, але він усе так само залишився людиною — і доктором, готовим допомогти кожному, хто в цьому потребує.