Дочка ворога

—Грім, ти не казав, що в тебе є дочка, — розглядаючи «…об’єкт…» моєї охорони, Медведь вириває мене з коматозного стану.

—Вона не моя, — відповідаю з сумнівом. Голос хрипить, я ніяк не можу повірити власним очам.

Зарраза!! Кріс мене обдурила!!! Але як?! Як вона змогла?!!! Я ж бачив документи про аборт! «Вона не могла мені збрехати! Не стала б! Мабуть…» — стукає в скронях.

—Арчі, Яся не від мене! — намагаюся переконати швидше його, ніж себе.

—Ти так у цьому впевнений? — Чад підкидає дрова в огонь, ледь злобно ухиляючись. Друг розглядає моє приголомшене обличчя.

—Громов! У неї твої очі! — він тикнув пальцем у малечу, а я тихо звірію.