— Вибачте, я трошки затрималася, — швидко кажу я, на ходу поправляючи піджак після стрімкої прогулянки. — Чекала на няню, вона спізнилася.
— Та нічого, — сліпуче усміхається ефектна блондинка. — Мій наречений теж щойно прийшов. Я не хотіла обговорювати інтер’єр без нього. Познайомтеся…
— Чернишов? — виривається у мене перш ніж вона встигає нас представити. З жахом я дізнаюся в замовнику власного колишнього чоловіка.
— Кіра? То де ти сховалася?! — кидає він, окинувши мене холодним, презирливим поглядом. — І дитину встигла народити. Цікаво, хто ж батько?
Ми прожили в шлюбі три роки, й увесь цей час я була певна: кохання існує. Поки одного разу не застала Чернишова з іншою жінкою…
На розлучення я подала дистанційно, малодушно поїхавши з міста й забравши з собою позитивний тест на вагітність.