Сталіна, 1927 рік: «Із усіх знайомих мені видатних організаторів партії я знаю — після Леніна — лише двох, якими наша партія може й повинна пишатися: І. Ф. Дубровинським, який загинув у Туруханському засланні, і Я. М. Свердловим…». Майбутній диктатор розумів, що причетність до Дубровинського (Іннокентія, ІноК) підвищувала його авторитет в очах старих партійців. А вони цінували ІноК надзвичайно високо — Ногін: «Іннокентій мав репутацію товариша, який може бути поставлений у нашій партії вже зараз одразу після Леніна». І навіть понад те — він «був визнаним вождем». Як погано ми знаємо власну історію! Письменник Ігор Дуэль заповнює чергову прогалину в історичній освіті росіян.