Письменник, перекладач Борис Балтер народився 6 липня 1919 р. у Самарканді. Родина переїхала туди з Києва, рятуючись від погрому. Балтер залишив дуже колоритний портрет батька: «Мій батько був чудовою людиною. Блакитноокий велетень із вусами пшеничного кольору. У російсько-японську війну він був артилеристом, коли перебили всю гарматну обслугу, він один розвернув гармату і прямою наводкою розстріляв атакуючих японців. За мужність і відвагу батько був нагороджений солдатськими Георгіївськими хрестами — найвищою військовою нагородою в російській армії… Батько врятував від погрому маму і всю її численну рідню. На вдячність вона вийшла за нього заміж, будучи молодшою на тридцять років». У 19 років Б. І. Балтер закінчив військове училище і відразу потрапив на фінську війну. Був поранений. Потім — Велика Вітчизняна. У 23 роки він командував полком. У 27 років його звільнили з армії за станом здоров’я. Свою найкращу, найвідомішу книжку «До побачення, хлопчики» Балтер присвятив К. Г. Паустовському. Про Балтера заговорили. Повість одразу підкорила читачів. Її читали всі, обговорювали. Михайло Калік зняв чудовий фільм, у Московському театрі ім. Ленінського комсомолу було поставлено виставу з Ольгою Яковлєвою в головній ролі.