До мурашок

Першу любов неможливо забути.

Навіть через роки він чудово пам’ятає, як солодко від кожного її лагідного погляду завмирало серце, як гаряче все стискалося всередині від її чистої усмішки… І як хотілося вилізти у вікно, коли вона зрадила.

Зараз вона лише втомлена, холодна тінь тієї тендітної дівчинки, через яку він як підліток сходив з розуму. Він теж давно змінив підлітковий захват на здоровий скептицизм. Життя навчило.

І їх не пов’язує нічого, крім малоприємних спогадів.

Ось тільки чому від її мимолітної усмішки його досі так пробирає?

До мурашок.