Аліса: Я люблю Гліба Янoвича Наумова, свого викладача історії, вже рік.
До цього вечора мені здавалося, що це без відповіді.
Але сьогодні в мене нарешті з’явилася надія, що ми зможемо бути разом, попри різницю в становищі та віці.
І я зроблю все, щоб не втратити наш шанс бути щасливими.
Ти чув мене, Базов?
Можеш шантажувати мене скільки завгодно — справжнє кохання не зламати!
Воно подолає будь-які перешкоди, додасть сил, освітить шлях у темряві…
Артем, придурок, досить реготати!
Тобі такі почуття просто недоступні…
Артем: Можеш крутити носом скільки завгодно, Квіточко. Я все одно тебе матиму.
❀❀❀❀❀
Історія Аліси Лютик. Повністю самостійна.