До тремтіння

Аліса: Я люблю Гліба Янoвича Наумова, свого викладача історії, вже рік.

До цього вечора мені здавалося, що це без відповіді.

Але сьогодні в мене нарешті з’явилася надія, що ми зможемо бути разом, попри різницю в становищі та віці.

І я зроблю все, щоб не втратити наш шанс бути щасливими.

Ти чув мене, Базов?

Можеш шантажувати мене скільки завгодно — справжнє кохання не зламати!

Воно подолає будь-які перешкоди, додасть сил, освітить шлях у темряві…

Артем, придурок, досить реготати!

Тобі такі почуття просто недоступні…

Артем: Можеш крутити носом скільки завгодно, Квіточко. Я все одно тебе матиму.

❀❀❀❀❀

Історія Аліси Лютик. Повністю самостійна.