«Воробйови гори. Самий початок вересня — золота осінь лише вступає у свої права. Ясний, теплий день, залитий сонцем.
До самого краю урвища виходять двоє: Микола Глуховцев і Ольга Миколаївна, вісімнадцятирічна дівчина. На Глуховцеві червона російська сорочка, поверх — сіра студентська тужурка, на голові легка фуражка з білим верхом; на дівчині — тонка літня блуза з відкритою шиєю. Її верхню драпову кофту несе на руці супутник.
Вони зупиняються і, не приховуючи захоплення, дивляться вдалину — на Москву, що розпростерлася під ними…»