Щоденники сина людського, або Хроніка Кумранських манускриптів

У роки, коли завершилася Велика Вітчизняна війна, один із єврейських пастухів, який пас кіз у районі Мертвого моря в Ізраїлі, виявив у печері, що відкрилася після землетрусу, старовинні амфори — і замість очікуваного золота в них він знайшов давні сувої. Частину з манускриптів йому вдалося продати на чорному ринку, а решту в нього конфіскувало уряд. Кумранські рукописи більше ніхто не бачив, але ходив чуток, що ці сувої колись були написані самим Ісусом Христом. Усі чорні археологи кинулися шукати в багатьох печерах біля Мертвого моря, однак не знаходили нічого аж до наших днів. Та пощастило саме російським археологам: у їхніх руках опинилися щоденники Сина Людського, але довелося тікати від переслідувачів. Під час втечі постала дилема: або бути послідовниками Ісуса Христа, або, пройшовши його шлях, вибрати альтернативний шлях розвитку. Але поки що всім трьом доводилося таємно виїжджати з Ізраїлю, бо бойовики Ватикану й масони влаштували полювання на археологів, бажаючи здобути унікальні документи для своїх цілей. Ймовірно, ієзуїти боялися публікації текстів, а масони, навпаки, хотіли розвінчати християнську віру.