Це документальна повість, написана восени 1991 року під враженням від пішої мандрівки, що проходила того ж року від Оптиної пустелі до міста Гусь — Хрустальний у північній Мещері. Зізнаюся, готуючи щоденник до публікації, вирішив внести деякі зміни — адже минуло вже понад десять років. Я вирішив також дізнатися про долю деяких героїв повісті, але коли стало ясно, що в живих немає ні першого, ні другого, я вирішив залишити все так, як є. Для мене вони залишаються живими — зустрінутими колись на безмежних російських ґрунтових дорогах.
Сподіваюся, і ви візьмете до серця цих простих, але дуже душевних людей.