"Прокинувшись, я довго не міг збагнути, де я.
Наді мною стелилося блакитне небо, по якому тихо пливло й тануло сяюче хмаря. Задравши трохи голову, я міг бачити вгорі темненьку дерев’яну церквичку, яка наївно дивилася на мене з-за зелених дерев і з високого урвища. Праворуч, за кілька сажнів від мене, стояла якась незнайома хатинка, ліворуч — сіра незграбна колона з широким дощатим дахом, із кухлем і з дошкою, на якій було написано…"