Його ім’я святе для кожної російської людини. Його пам’ять вшановує вдячна Росія. Його подвиг не буде забутий, доки стоїть Руська Земля. Адже коли княжич Дмитро, всього дев’яти років від роду, успадкував московський престол, багатьом здавалося, що Русь доживає останні дні — ординське ярмо, князівські усобиці та страшні епідемії поставили народ на межу життя і смерті. Доля країни вирішилася у 1380 році на Куликовому полі, де князь Дмитро Іванович бився як простий ратник — у звичайній броні, без охорони, у самій гущі рукопашного бою. І хоча ця велика перемога не знищила ординський гніт (всього через два роки Тохтамиш спалив Москву), саме в Куликовській битві, під проводом князя Дмитра, Русь довела своє право на існування й на велике майбутнє.