Від автора, тобто від мене. Добрий день, шановні слухачі. Сьогодні я прочитаю вам мій оповідання, написане мною після спору в інтернеті з людьми, скажімо так, дивними, а я б навіть сказав упоротими, які раділи початку чергової локальної війни. Дивлячись усі відео з місць бойових дій, вони захлинались від захвату, і навіть думки не виникало, що війна — це лайно, кров і голод. Я чесно намагався заспокоїти весь їхній інтернетівський азарт і розповісти, що найпалкіші пацифісти на планеті — як не парадоксально це звучить — це військовослужбовці, бо їх відправлять першими.
Так, вони виконають наказ, але вони будуть там, а не перед екранами моніторів, і в них будуть всі шанси або не повернутися назад, або повернутися з покаліченими душею й тілом… Так чи інакше, я взяв і написав це оповідання. Можливо, комусь дійде, що я хотів сказати. А може, й ні.