Магів смерті бояться. За ними полюють. До них приходять, коли вже ніхто не може допомогти. А ми допомагаємо. За гарну плату. А потім, як і всякий, хто зробив добру справу, поспішаємо зникнути, поки подяка інквізиції не накриє нас.
Але коли карателі взялися за тебе всерйоз, у склепі вже не відсидітися. Потрібне місце краще. Наприклад, храм.
Та те, що ряса преподобного найяснішого тисне на плечі — дрібниці. Хуже інше: як виявилося, у некромантів багато спільного з духовниками. До духовників теж приходять, коли більше ніхто не може допомогти.
От тільки одна проблема: я, Дірк Лайєр, звик вирішувати питання не добрими словами, а чорною магією…