Книга — це повість про людину дивовижної й трагічної долі — одного з перших російських сходознавців, Івана Віткеєвича. Повість про людину, яку вищі сановники царської Росії вважали державним злочинцем; агентів лондонського Інтелідженс сервіс — блискучим російським розвідником; мудрого Гумбольдта й геніального Пушкіна — видатним ученим. А люди Кара-Кумів і сніжного Гіндукушу знали, що Віткеєвич був людиною ясного ока, великого розуму й доброго серця.