«Дикомірон» — яскравий приклад радянської «потаємної» прози, насиченої забороненими темами й смислами тієї епохи, сповненої бажання переступити через диктат художнього канону та світоглядного статуту. У романі є все: примхливий сюжет, запам’ятовувані характери, тонка соціальна гострота, розумний гумор, вишуканий еротизм і, звісно ж, віртуозна робота зі словом російською — те, чого нинішня проза майже позбавлена. Книга стане важливим доповненням до історії нашої словесності.