Я завжди вважала свого Хазяїна своїм батьком, але для нього я була лише собакою. Він купив мене в п’яниць, коли я була зовсім дитиною, і виховував мене як домашню тварину. Він навчив мене полювати й убивати… А говорити й думати я навчилася завдяки телевізору, який постійно працював. Я думала, що моє життя ідеальне, і вірила кожному слову Хазяїна, доки одного разу він не продав мене в притон…
Увага в книзі: психологічний тиск, елементи несправедливості, смерть другорядних героїв. Книга про становлення особистості: від дівчинки, вирощеної як собака, до власниці великого фонду.