Дівчатка

Вистава «Дівчатка» за циклом ранніх оповідань Людмили Уліцької — нині рідкісний приклад літературного театру, де проза й авторська інтонація — не матеріал для сценічного переказу, а щось на кшталт головного персонажа (як сміх у «Ревізорі» — «єдиний позитивний герой»). Час дії — сталінська епоха, чий оптимізм виражений у піснях (недарма артисти Театру естради прийшли з факультету музичного театру), а песимізм розчинений у контексті. Місце дії — жіноча школа, яка до фіналу перетвориться на змішану, і в жіночій виставі з’являться чоловіки, хоча так і залишаться тлом. Світ, побачений крізь призму свідомості дитини, дівчинки, в якій прокидається жінка, виявляється темнуватим і трохи страшнуватим, хоч і дає постійний привід для іронії.