У старому будинку в центрі Москви жила-була маленька дівчинка Ніна. Вона ходила до школи, читала книги, гралася з іграшками, довгими годинами сиділа на підвіконні й спостерігала за тим, що відбувається у дворі. Але вона й уявити не могла, що одного разу вночі їй доведеться побачити. У час, коли всі сплять, її розбудить щось жахливе. І цей жах повторюватиметься знову й знову… Минув час, дівчинка виросла, але вона чітко пам’ятає кожен той день із дитинства, точніше — кожну ніч. Глибоке й емоційно непросте твір про те, як складно інколи говорити про свої почуття відкрито. Фонограма містить нецензурну лайку.