Дівчинка голкіпера

— Саш, давай поговоримо. Адже я тебе досі люблю. Почнемо з нуля? — З нуля? — б’є кулаком у груди. — Ти заподіяв стільки болю, я не хочу тебе бачити! — Прости, — мимоволі тягнуся до світлого волосся Саші, заправляю його за вушко. Вона заплющує очі, не відсторонюється, дозволяє себе пестити. — Не пробачу! — шипить мені в губи. — Вибаглива істота. Наполеглива, смілива, нахабна, розумна. Нестерпна, улюблена. Приваблива. Солодка блондинка! Як важко триматися від неї на відстані в кілометри, викладені її й моєю ревнощами, заздрістю, наклепами, скандалами, нерозумінням. Саша нахиляє голову набік, трусить довгою світлою чолкою.