«Любові всі віки покірні…» — писав колись поет. Його слова можна поставити епіграфом до збірки оповідань Леоніда Фролова, що розповідає про життя молоді сьогоднішнього не-чорноземного села. Це книжка і про кохання, і про обов’язок. Про обов’язок перед Батьківщиною, про обов’язок перед батьками та дідами, які передали своїм дітям у спадок найбільше надбання — землю.