У повісті видатного російського письменника Олексія Миколайовича Толстого, створеній у післяреволюційні роки, в суворих умовах еміграції ностальгічно воскресає безтурботне життя дворянської родини, що живе в маєтку. Авторові вдалося дивовижно точно передати те безпричинне щастя й насолоду життям, які бувають лише в дитинстві. Саме ці почуття переживає головний герой повісті — хлопчик Нікіта. Так само звали сина Толстого від його другої дружини Наталії Крандєївської, талановитої поетеси, яка пожертвувала літературною кар’єрою заради успіху чоловіка та добробуту сім’ї. Нікіта ріс на очах у батька, і хоча це відбувалося не в російському маєтку, а в емігрантських громадах Парижа та Берліна, повість можна вважати частково автобіографічною.