Перед нами не історичний роман і тим більше не реконструкція подій. Його можна назвати романом особливого типу, за формою схожим на класичний. Тут форма є лише засобом для максимального втілення ідеї. Хоч у ньому багато дійових осіб, ніхто з них не є головним. Бо центральний персонаж оповіді — Влада, проявлена в трьох іпостасях: російському президенті на пенсії, чинному керівникові держави та монгольському правителеві з далекого XIII століття. Перетин часів створює враження об’ємності. І ми можемо відчути дихання безмежної Влади, здатне спотворювати людину.
Люди — пісок? Трава? Чи — дерева? Влада завжди намагається відповісти на питання, відповідь на яке доступна лише Богові.