Тримайся подалі, Лапочко

Тонкі пальчики ковзають по голій грудях, м’яко, легко. Пугливо.

— Який ти… твердий, ніби дерево… — голос теж м’який, ніжний-ніжний… Солодко мені, приємно.

Пальчики проходяться по шиї, злегка торкаються щоки. Завмирають.

Ну що ти зупинилася? Давай ще! Ще!

Наче вона чує мене, знов гладить.

— Волосся світле… — продовжує шепотіти, зачаровано торкаючись уже двома долоньками! Каааайф… Двійна доза кайфу! Не зупиняйся тільки…

— Красивий… Як добре, що ти мене не чуєш…

А ось тут ти помиляєшся, дівчинко. Я тебе добре чую. Просто не хочу припиняти це все.

❀❀❀❀❀

Продовження: «Лялечка для Демона».