Гірські хребти Сіхотe-Аліна офіційно увійшли до складу Російської імперії лише в середині ХІХ століття. Ці надзвичайно мальовничі місця стали відомими не тільки завдяки своїй красі, а й набули певного романтичного ореолу — значною мірою завдяки працям Володимира Арсеньєва: мандрівника, дослідника, письменника й дуже зацікавленого в цьому чоловіка. Цей географ, етнограф, біолог залишив по собі чимало книг: «По Уссурійському краю», «Дерсу Узала», «В горах Сіхотe-Аліна», «Крізь тайгу» та інші…
Дерсу Узала — мабуть, найвідоміший герой Арсеньєва, який розкрив Арсеньєву таємниці Уссурійської тайги, розповідаючи про звички й вдачу птахів та тварин, про звичаї, вірування й побут орочів, гольдів, удегейців та інших народностей Далекого Сходу. Порівняно з Дерсу Арсеньєв, попри чималий досвід подорожей дикою тайгою, інколи відчуває себе нерозумником, невмілим і тим, хто знає мало…
Образ мудрого й розумного гольда в творах Арсеньєва такий достовірний, що будь-якого читача вразить факт: насправді людини з таким ім’ям і прізвищем не існувало! Це вигаданий герой творів В. Арсеньєва (які, хоча й описують природу та відкриття дослідників, усе ж таки є художніми). Образ Дерсу — збірний, його Арсеньєв писав із багатьох своїх провідників.