Чоловіки з Уралу такі сурові, що деякі з них певною мірою… не зовсім люди...
Студент Костя Дошкін вирішує втекти на літо від огидного та безпросвітного міського життя в село, де його чекає, та ніяк не дочекалася, дідова спадщина — старий будинок. Однак з’ясовується, що, окрім пасторальних принад на кшталт сінокосів, худоби, комори для сіна, самогону та всього подібного, село Тихе з покоління в покоління зберігає давні заповіти й таємниці. Тут рукою подати до темних слов’янських богів: магія буденна, а страхи цілком реальні.
Наявна ненормативна лексика.