Демон. Бородіно. Мцирі

Незважаючи на відмінність поем, представлених у цій збірці, їх об’єднують спільні теми любові до Батьківщини, свободи та незалежності, боротьби добра зі злом.

«Мцирі» — у 1837 році М. Лермонтов був засланий на Кавказ. Під час подорожі Воєнно-Грузинською дорогою, серед руїн і могильних плит, поет зустрів немічного старого. Це був чернець-горянин. Старий розповів Лермонтову, як ще дитиною його взяли в полон і віддали на виховання в монастир. Він згадував, як тужив тоді за Батьківщиною, як мріяв повернутися додому. Але поступово змирився зі своєю в’язницею, втягнувся в одноманітне монастирське життя і став монахом. М. Ю. Лермонтов уже давно виношував ідею створення поеми про інока, який рветься на свободу. Розповідь старого була настільки суголосною власним думкам поета, що допомогла втілити задум у поему «Мцирі».

«Демон» — перший варіант «Демона» Лермонтов написав ще в 1829 році. За більш ніж десятирічний термін були створені різні редакції поеми, в яких змінювалися обстановка, дія та деталі сюжету, але образ головного героя зберігав свої риси. І якщо в ранніх варіантах поеми дія відбувається в якійсь невизначеній країні—десь на березі моря, в горах—то після першого заслання на Кавказ Лермонтов створив нову редакцію. Сюжет ускладнився, поема збагатилася яскравими, живими картинами природи. Лермонтов переніс дію на Кавказ і описав те, що бачив сам. Свою роботу над «Демоном» поет так і не закінчив.

«Бородіно» — у 1837 році до 25-річчя Бородинської битви М. Ю. Лермонтов написав вірш «Бородіно», який став перлиною лірики поета. Після виходу вірша Бєлінський писав, що основна ідея «Бородіно» — «скарга на теперішнє покоління, яке дрімає в бездіяльності, заздрість до великого минулого, такого повного слави й великих справ».