Повстання декабристів було жорстоко придушене. Зачинщиків повісили, а решту бунтарів із Сенатської площі заслали в Сибір на каторгу. Дворяни, честь і совість офіцерського корпусу Росії, найрозумніші, високоосвічені люди — за мить їх було зведено до рівня найбезправніших каторжан. Золото їхніх еполетів втоптано в бруд, усі колишні заслуги віддано забуттю. Їм залишилися лише дружини — такі ж принижені й знеславлені. Але у дружин є право — на вірність і любов, яке навіть імператор не здатен відібрати. І ці розпещені дворянки, випускниці інститутів шляхетних панночок, залишають дітей на піклування родичів і близьких і вирушають у найбезумнішу подорож в історії людства — у промерзлий Сибір до своїх чоловіків, щоб розділити з ними всю тяжкість царського покарання… Через тридцять років цар Олександр II дозволив декабристам повернутися й жити в будь-якому місті, окрім Москви та Петербурга. Та на той час майже нікого вже не залишилося…