Дідусь Полікарп

«Приїхавши на Валківську станцію, я вийшов із тарантаса, велів запрягати коней, а сам пішов пішки вперед дорогою. За околицею, біля вітряка, сидів старий на призьбі. На сонечку плів лапті. Я підійшов до нього, завів розмову. То був селянин із села Валки, батько старого млинаря, всі його звали дідусь Полікарп. Скільки йому років — ніхто не знав, і сам він не пам’ятав. Одне лише розповідав, що ніс тягло ще в ті часи, як „цариця Катерина тримала землю“…»