Дід Мороз нового тисячоліття, або Як спіймати монстра!

— Ти врятувала мене, — несподівано широко усміхнувся Дід Мороз. — Значить, я не такий уже й огидний для твого доброго серця, змійко. — Тільки ти міг припустити таку… глухоту… До моїх губ притулилися гарячі чоловічі губи, заглушаючи протест. І через кілька секунд, коли поцілунок закінчився, я ляснула Діду Морозу по щоці. А той лише хмикнув. — Воно того варте. Як же я ненавиджу його насмішки!