Дачники

П’єса «Дачники» за однойменною п’єcою Максима Горького, літературний псевдонім Олексія Максимовича Пешкова (1868–1936), написаною ним у 1904 році. Рік постановки: 1951

П’єса про російську інтелігенцію, яка веде філософські розмови над чашкою чаю на дачі напередодні революції 1905 року. Зовнішня легкість післяполуденних прогулянок і бесід приховує цілком реальну трагедію російського суспільства. Усі вони — дачники за способом життя й мислення — порожні й непотрібні люди, як висловлює сам Горький: «Усе — бидло! Усе — міщани!».

Цю п’єсу за правом вважають у Горького най«чеховішою». Ось що писав сам Горький у рік її створення:

«Я хотів зобразити ту частину російської інтелігенції, яка вийшла з демократичних верств і, досягнувши відомої висоти становища… стоїть одиноко між народом і буржуазією, без впливу на життя, без сил — вона відчуває страх перед життям… Вона хоче жити цікаво, красиво, і — спокійно, тихо; вона шукає лише можливості виправдати себе… за зраду своєму рідному прошарку — демократії».