«Я не можу бути вагітною», — з переляку я схлипую, гортаючи висновок лікаря. — «Так, і що тут у нас…» — позаду лунає чоловічий голос, і я приречено заплющую очі. — «Хм…» Сильна рука з знайомим татуюванням перекидається через моє плече. Забирає папери.— «Не думайте, що це вашій дитина», — повертаюся до боса, який задумливо вивчає мою медичну карту. — «У нас же нічого не було. Майже…» — шепочу й сама сумніваюся. — «Це просто помилка. Я перездaм аналізи в іншій клініці». За результатами УЗД, однак, це все-таки було. І я знаю, що тільки зі мною. А нашій «помилці» шість тижнів. Терміни збігаються.
«Неважливо. Я сама все вирішу».
«Яку б дурість ти не вигадавa в своїй гарній голівці, викинь її звідти», — холодно відбиває він. — «Бо тепер у тебе одна дорога… У РАГС. Зі мною».
«Але ж у мене… наречений», — нагадую тихо.
«Забудь», — різко зупиняє він. — «У тебе мій дитина. Це все змінює. Твій єдиний наречений — я».