Не пряме продовження знаменитої повісті Володимира Желєзникова «Чучело» — жорстка й прониклива історія про дорослішання, жорстокість і спокутування. Шістнадцятирічний музикант Костя під впливом поганої компанії робить фатальну помилку: у п’яному маренні викрадає машину й потрапляє в аварію, збивши людину. Відмовившись від допомоги близьких, він обирає тюрму, щоб «довести» свою незалежність.
Вийшовши з в’язниці та сповнений злобою на весь світ, Костя робить ще одну чудовиськову помилку — ґвалтує Зою, єдину дівчину, яка його любила. Навіть коли її батько намагається його покарати, а сама Зоя всупереч усьому захищає його, Костя не може прийняти прощення. Його втеча до водосховища та остання зустріч із Зоєю у трамваї — відчайдушна спроба знайти порятунок, але ціна за скоєне вже надто висока.
Желєзников безжально показує, як легко піддатися злу і як важко — залишитися людиною. Це історія не лише про падіння, а й про неможливість спокутування без щирого каяття.