Анна сиділа, тупо втупившись у труп. Вона цілком нічого не розуміла. Хто міг убити Пашку в її квартирі — її кухонним ножем? Звісно, тільки вона. Якщо навіть сама Анна не могла знайти більш підходящого кандидата в підозрювані, то що казати про міліцію? Але ж Аня не вбивала цього мерзотника, хоча сьогодні вона була так сердита на Пашку, що хотілося просто вбити його!.. Може, вона й справді покінчила з ним у тумані свідомості? Але ні — Анна не збожеволіла й прекрасно все пам’ятає. Коли вона ходила по цигарки, Павло був живий-здоровий. А коли повернулася — він уже лежав без ознак життя в калюжі власної крові… Анну здригнуло. І тут уночі пролунав оглушливий дзвінок у двері…
Пізніше повість «Чокнута муза» виходила під назвою «Козел і паперова капуста».